Стихи, сказки (на украинском языке)

Приглашаем вас поделиться с нашими читателями искорками света своей Души - стихами, рассказами, художественными размышлениями...

Модераторы: Valentina, Надежда Лебедева

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 22 июн 2016, 20:05

Майже казка про минуле. Жила-була одна планета, як і всі планети створена волею божественних воль Алхім, злитих в одне в єдиному синтезі думки та дії. І Великою Жертвою Алхім планета стала проявленістю, Слово стало плоттю, і змогла планета нести ростки життя на собі. І виникло на планеті людство, що ще не знало добра і зла, і жило у первісному раю своїх душ у єдності з первісними силами. Але щоби людина стала людиною добре треба творити свідомо та з повним розумінням зробленого, тому за Великим Законом дано було вкусити першим людям плоду розділення, який мечем розуміння відділяв у свідомості первісних дух від матерії, світло від темряви і добро від зла, але і давав можливість падіння. До того не могла перша людина вибрати зле, після могла і робила. І сталося людство і пошуки його втраченого Раю, щоби не тільки від Древа Добра і Зла але й від Древа Безсмертя вкусити і стати подібними батькам-Алхім. Бо пустили промені свого розуму Алхім у перших людей і пішли разом з ними по світу, "зійшли сини Бога і брали собі у жони дочок людських, бо ті були прекрасні". І стали першими вчителями, пророками та провідниками людства на дорозі до Древа Безсмертя. Та був з Синів один, що замислив негоже. Захотів стати для людства Єдиним Богом а планету собі взяти за наділ, відсунувши убік своїх Братів та ставши для людей на місце Того хто променем світла зі Свого розуму послав і Їх, і його. І так відбулося розділення друге. Діти цього розділення розплодили всі жахливі форми рабства, фанатизму, чаклунства і війн. Бо їхньою метою було не Дерево Безсмертя для людства а планета-тюрма з бувшим Анголом на чолі. На якій стадо-людство було би просто скарбницею сил для самозваних правителів, живою годівницею. І це і понесли вони у світ, ставлячи кривавих та жадібних ідолів і шукаючи можливості втілити рабство як основу. Багато у чому були успішні вони, не дивлячись на опір Алхім, бо Закон Циклів змушував людей йти у розділення і там пізнавати Добро і Зло. Розділення, обтяжене полюсом свідомого зла, почало давати жахливі плоди загибелі. І прийшов тоді Дух Великий і сказав князю самозваному: ти ділив – пора єднати. Ти темнив – пора нести світло. Колись і тебе називали Несучим Світло – повернись до імени свого. Але якщо ти не зробиш – Я зроблю. І зробив Він, і з'єднав розділене, і приніс світло у темряву. І вмістив у собі силу всіх Алхим, і побачив самозваний князь як руйнується його діло. Бо замість рабства мало йти братерство, замість володіння служіння, замість планети-тюрми – всі простори Космосу, у співдружності вільних світів. І щоби протидіяти цьому вбив він тіло Великого руками малих нерозумних, бо думав у цій ганьбі знищити справи Його. І було Дозволено те йому, але не для того, про що думав він. Бо зробивши так бувший ангол повернув проти себе Колесо Закону і сам убив всі можливості собі жити далі на планеті, яку вважав своєю. Відрізав він собі дорогу до Світла і став Сатан, дитина темряви, і так відбулося розділення третє. І була велика війна на Небі, мор, глад та божевілля сходили на нещасних дітей планети, бо не щадила війна нікого. Але і великі герої, вже з людства планети, приєднувались до світлого стану Алхім. І був вигнаний князь, хоч тисячоліття по людському часу пройшли задля того. Але ще лишились діти його, і довго ще лікувати зроблене і ним, і тими....

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 24 янв 2017, 22:01

Вогнений напоєний простір
Звучить як могутня валторна
До самого горизонту
Стихійні розсіяні зерна
Потоки вогняного вітру
Грудьми вогняними стрічаєш
У буйну небесну палітру
Вогнянії бризки кидаєш
На самому обрії світу
Де Хаос яриться й буяє
Майструєш вогняну палітру
І в серці кристали збираєш
Меч духу в руках твоїх сяє
І руни вогняні проквітли
Довічна сторожа: ти знаєш –
Лиш тут твоє місце у світі.
Для когось Парнаси та співи
Для когось блаженна безпам'ять
Та пот свій крівавий у битві
За всі блага світу не зрадиш.
Твоя нагорода – у битві
Твоя нагорода – долання
З первинного Хаосу мислі
Куєш у стихійнім буянні.
О велич вогняного вітру!
О сила вогняного серця!
Довічна сторожа всесвітня –
Вседія живого Безсмертя.

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 25 янв 2017, 12:06

Країна, куди прагне моє серце. Безмежна блакить неба над пиками найвищих у світі гір. Напоєне світлом живе повітря, яке вібрує та доторкається найглибших закутків душі. Політ вперед і вверх, у безкінечність, вибухаючи протуберанцями світла. Самотність, яка не самотня, повінь сил, яку перетворюєш у напружений ритм дії. Можливість творити силою думки те що хтось, можливо, назвав би чудесами.....Але то не чудеса а творчість, просто творчість. Відчуття безмежної свободи, яку не сплутаєш ні з чим і не проміняєш та жодні ілюзорні блага нижніх світів. Хотів би колись написати про цей світ казку....Багато казок. Хотів би намалювати його і оживити у барвах розгорнених у чотирьох вимірах образів. Хотів би....Але коли стане на те сил? Хто знає. Але коли б то не було – хай станеться.

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 04 фев 2017, 10:10

Покликали мене на бій
Довічний, без кінця.
Іти й іти через віки
Під променем Отця.

Попереду стихійний шал
І рокіт блискавиць
Та ні на мить політ крізь час
Не можна зупинить.

Політ вперед, у височінь,
Назустріч всім вітрам
На крилах духу підкорить
Стихійний океан.

Світи далекі кличуть нас,
І простір світлом гра.
Здолати простір, долю й час
Могутністю крила.

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 14 мар 2017, 12:15

На 7 березня.

Той, хто украв Вогонь
З прагненням "будь ти мій"
Тіло своїх долонь
Не вбережеш, як не мрій.

Плазменна чиста суть
Спалить життя долонь
Злодій, що втратив путь:
ти зачепив Вогонь.

Той, що горить у віках,
Той, що не згасне вовік.
На віковічних шляхах
Чим спокутуєш свій гріх?

Сила вогнем горить
Сила в вогні буя.
Та плазувати повік –
Ось тепер доля твоя.

Долю свою розточив,
Ницість на прапор підняв.
Хто ти, що вічність шляхів
На небуття проміняв?

В Батька шляхів без меж
Батько – життя всьому
Ти ж, із вугілля пожеж,
Темну зростив тюрму.

Ходить тіло твоє –
Ніби такий, як був.
Серце ж уже неживе:
Ти на святе зазіхнув.

Жертвою чистих душ
Що готувалась в віках
Втілилась чиста суть:
Над нею безсилий прах.

Темряви сила впаде
Скреснуть каміння усі,
Золотом шлях процвіте, –
Та не для мертвих в душі.

Злодій, що вкрав свою смерть:
Вирішив свої шляхи.
Але в повітрі гуде:
Що вибираєш ти?

olex
Сообщений: 76
Зарегистрирован: 19 янв 2016, 15:20

Re: Стихи, сказки (на украинском языке)

Сообщение olex » 28 мар 2017, 17:22

Чому серце настільки постійно, безперервно тягне у інший світ? Чому не відчуваю тут своєї Батьківщини, а Там, тільки Там? Тому, що там можна жити безпосередньо світлом, світло початок і кінець всьому. Тому що для розвіювання потворності виносиш світло з глибин свого серця, і це світло освітлює шлях та розганяє всі тіні. Тому, що немає брехливої мішанини добра і зла, все саме там, де йому потрібно бути. Тому, що можеш творити зі світлоносної матерії, творити безмежно, обмежений лише силою власного серця. Тому, що можна летіти променем і наближатись до Великого Вогню, і вогняні крила тріпотітимуть за спиною. Тому.... Тому що, врешті-решт, там причина та мета нашого існування. Тут – ліше бліде відображення, тінь належного і потрібного. Хоча саме сюди, у цей світ тінів, ще і ще раз треба приносити Великий Вогонь, повторюючи подвиг Прометея знову і знову.


Вернуться в «Творчество участников Форума»

Кто сейчас на форуме

Количество пользователей, которые сейчас просматривают этот форум: нет зарегистрированных пользователей и 1 гость